«Фундація Духовного Відродження»: 12 військово українських службовців відвідали Тезе
  • Птн, 28/08/2015 - 22:09

«Будучи сіллю землі, ми можемо передати смак до життя. Наше життя набуває сенсу, коли ми прикрашаємо життя тих, хто довірений нам», - говорить брат Алоїс, очільник монашої спільноти (Франція) у листі "На шляху до нової солідарності».

Нещодавно учасники паломницької подорожі, серед яких було 12 військовослужбовців, разом з працівниками «Фундації Духовного Відродження» повернулися з Тезе, місця, куди безліч людей з різних куточків світу приїжджають для того, щоб разом помолитися, досвідчити велич Божої любові. Цього року паломники разом з братами святкували століття з дня народження брата Роже, засновника цієї монашої спільноти. За час перебування в Тезе наші воїни, які попередньо обороняти країну в зоні АТО, наповнилися унікальним відчуттям миру, особливим духом молитви, познайомилися з щирими, доброзичливими, відкритими людьми. Нас усіх переповнювало відчуття єдності та небайдужості – всі молилися за тебе, а ти – за усіх. Весь світ молився за мир в Україні!

Поїздку очолив духівник – о. Тарас Милян, керівник БО «Фундація Духовного Відродження» ЛА УГКЦ. «Ми втішаємося, що маємо нагоду завдяки добродіям не лише дбати про фізичне оздоровлення військових, але й надавати можливість для їхньої духовної та психологічної реабілітації», - розповів о. Тарас.

У святковий недільний ранок разом з українською діаспорою в Парижі наша група подорожуючих разом молилися під час Літургії за припинення війни. Після молитви воїни висловили парафіянам собору святого Володимира Великого свою вдячність за турботу та всебічну підтримку українського війська з-за кордону й поділилися тим, що дитячі малюнки розчулюють до сліз «дорослого бородатого дядька» на лінії фронту.

Окрім духовної мандрівки до Тезе, учасники мали нагоду відвідали деякі міста Європи: Прагу, Мюнхен, Париж, Відень, Верону, Венецію, а також відпочити на Лазурному узбережжі Франції: Ніцца, Монако.

Наприкінці подорожі ми стали свідками того, як за такий короткий період часу військові, тепер вже наші друзі, відновилися у простому живому спілкуванні, у спільному побуті під час мандрівки й наскільки важливою для них є не лише матеріальна, але й психологічна та духовна підтримка.